Я вихлюпую сни: чорно-білі, з рожевими колами.
В них - ні краплі зітхань,
Тільки тиша... і відчай..... і гріх...
Серце плачеться: зник
З нього промінь надії, відколи
В місті стиглих бажань
Стали яблука падать до ніг.
Пустка місто зміта,
В шумі вітру зриває овації.
Зареве океан, гримнуть гори і сонце спаде...
В снах я вчуся літать
На безлюдні покинуті станції,
Серед інших прочан
Жду Ісуса, Він скоро гряде.
Проростає зерно - дріботинне, гірчичне - у дерево.
Віття-руки - до хмар,
В них гніздяться планети-птахи...
На розлите вино Царство Боже - пелюстками-генами...
Оживає вівтар
І стираються давні гріхи.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Тридцать три сребряника судьбы - Людмила Солма *) Примечание:
Великий канон Андрея Критского:
Делаша на хребте моем вси начальницы страстей, продолжающе на мя беззаконие их.
[На хребте моем пахали все вожди страстей, проводя вдоль по мне беззаконие свое.]
(Пс. 128, 3) http://www.bogoslovy.ru/velik.htm
Не путайте, пожалуйста, "30 сребряников Иуды" с метафорой этого стиха в "33-и сребряника из тьмы" (что по аналогии с расхожим понятием: "тридцать три несчастья")
Фотоиллюстрацией марионетка из Интернета:
http://demiart.ru/forum/uploads2/post-94084-1228757788.jpg
