Я любов принесу додому,
І тепер її буду мати,
Ту любов, що знімає втому
Буду з радістю роздавати!
Бо вона так усім потрібна
Ця безмежна любов Христова,
Терпелива, спокійна, вірна,
Як матусина колискова!
Ця любов збереже від смерті,
Бо вона оживляє душу,
Відкривайте для неї серце,
І виходьте з глибин на сушу!
Під могутню Господню руку,
Вічну мудрість і милість Хрестову,
Бо Ісус взяв на Себе муки,
Щоб ти з Богом зустрівся знову!
Слава Богу, за цю можливість,
Не вагайся,- прийми спасіння,
Присягнися Хресту на вірність,
Це – найкраще благословіння!
Комментарий автора: Присвячується моїй подрузі Антонюк Руслані, оскільки саме після того, як я побувала у неї у гостях, по дорозі додому, склався такий вірш.
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 9641 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Церковь - невеста Христа - Анна Зотова Это второе мое произведение, написанное по мотивам псалма 44. Вдохновили меня стихи с 10-16, где говориться о прекрасном событии будущего: свадьбе на небесах Христа со своей Невестой-Церковью.: "...стала царица одесную Тебя в Офирском золоте. Слыши, дщерь, и смотри, и приклони ухо твое и забудь народ твой дом отца твоего. И возжелает Царь красоты твоей; ибо Он Господь твой и ты поклонилась Ему... Вся слава дщери Царя внутри: одежда ее шита золотом; в испещренной одежде ведется она к Царю; за нею ведуться к Тебе девы подруги ее..."
